Аналіз роману Еміля Золя "Кар'єра Ругонів"

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Творчість видатного французького письменника Еміля Золя (1840-1902) стала перехідним етапом від класичного реалізму Бальзака до реалізму і натуралізму XX століття. Золя, як і автор «Людської комедії», створив велику серію соціальних романів. Уже в ранні роки письменник став замислюватися про необхідність більш широкого вивчення суспільства. Ця ідея була реалізована їм у серії романів «Ругон-Маккари», над якою автор працював з 1868 по 1893 роки.

Роман «Кар’єра Ругонів» відкриває серію і є своєрідним прологом до неї. Автор малює походження сім’ї Ругонів і Маккарів, а також походження Другої імперії, що відкрила нові можливості для буржуазії. Фоном і кульмінацією роману є державний переворот в тому форматі, в якому він був сприйнятий французькими провінціалами.

Читач дізнається про походження сім’ї, яка веде свій початок від дочки заможного городника – Аделаїди Фук. Дівчина вийшла заміж за свого наймита Ругона і народила від нього сина П’єра. Після смерті чоловіка Аделаїда сходиться з волоцюгою і браконьєром Маккаром. Від цього союзу з’являються на світ позашлюбні діти – Урсула і Антуан. Нащадки Ругона успадковують селянську хватку, жадібність, хитрість. У крові Маккарів, навпаки, закладені відчайдушність, схильність до пияцтва, пристрасть до бродяжництва, хоробрість.

Як у всякій провінції, в Плассані все на виду. Тому розстановка політичних сил показана досить рельєфно. Жителі містечка свято шанують звичаї, які допомагають їм зберігати свої привілеї від зазіхань черні. Особливо упираються у цьому дворяни.

Підприємці поводяться інакше. Своїми комерційними угодами вони кілька оживляють сонну атмосферу Плассана. Буржуа ходять на вечори, відкривають салони. Один з них – «Жовтий салон» П’єра Ругона – незмінно збирає «вільнодумних» політиків з числа крамарів і дрібних комерсантів. Вони читають газети і заграють з робітниками, але при цьому більш всього шанують владу.

Третій стан , представлений в романі, – це ремісники, що животіють у злиднях старого кварталу, а також селяни, які в поті чола обробляють тутешні поля.Більшість персонажів виписані Золя мовою сатири, оскільки в основі політики, на його думку, лежать тваринні інстинкти. Так, видавець католицької газети «Плассанський вісник» схожий на «слизьку жабу», землевласник Рудьє – вилитий баран, ватажок купців Грану нагадує відгодованого гусака. Крім усього іншого, ці змовники «Жовтого салону» дуже боязкі.

Син П’єра Ругона Ежен є сполучною ланкою паризьких контрреволюціонерів з хижаками провінційного містечка. Його родичі вміло використовують момент. П’єр Ругон інсценує напад республіканців на ратушу і не зупиняється перед вбивством. Таким чином, він затвердив себе в ролі рятівника міста, «великого громадянина, яким буде вічно гордитися Плассан».По-справжньому захищають республіку тільки представники «третього стану». Це син ремісника Сільвер і його подруга, селянська дівчина М’єтта. Історія їхнього кохання надає роману ліричного забарвлення.

На жаль, трагедія епохи обертається трагедією і для її героїв. М’єтта убита випадковою кулею. Сільвера розстріляв жандарм. А от для інших дійових осіб роману наступають щасливі дні. У пориві хижої радості переможця П’єр Ругон перевдягає забруднені кров’ю черевики і приймає поздоровлення змовників. Переворот 2 грудня 1851 повернув корону Бонапарту і поклав початок процвітанню Ругонів .