Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Ну і постійно так… Завтра кину курити… Завтра почну бігати… Завтра почну нове життя… Завтра… Коли це? Це не сьогодні…
В чорний ящик. Вічно чекаємо день котрий ніколи не прийде. З одної сторони, перед собою совість ніби й чиста, в думках переносишся в той майбутній час, де так приємно відчувати що це вже зроблено. Але насправді цей час чомусь не приходить…
Так може є сенс відмовитись від гарних дат і красивих фраз? Як гарно звучить “почати нове життя з нового року”, але чомусь насправді першого числа ти прокидаєшся з болем у голові і от що що, а думки про нове життя в ту п’яну голову ніяк не лізуть… Десь так числа третього згадається про гарний намір почати нове життя ,але скоро знову свята, а там складно… Краще вже після… . І так до бескінечності.
Напевно, так складений розум людини, щоб в будь-якій ситуації знаходити собі виправдання. Обставини? Що ж виходить? Невже ми всі заручники обставин? Невже не можна нічого зробити, лише потикати своїм недолікам і жаліти втрачений час?
А може просто варто при наявності бажання не шукати кращого часу? Як на рахунок того, щоб не одразу перевертати весь світ чи розвертати своє життя в іншу сторону? Зробити маленький крок, але зробити його зараз, не чекаючи більш підходящого часу? Кинути курити — хоча б курити менше… Почати бігати — хоча б зарядку з ранку робити… І так у всьому.
Великі справи починаються з малого, неможливо в один момент все змінити. Людина -це як великий архітектурний об’єкт, якшо весь час його будували як попало, то за один день з халтурної нори замок не виросте…
Хочеш змін? Почни сьогодні. Завтра може бути пізно…
Свежие комментарии