Збільшити або зменшити шрифт тексту : Любов – це найважливіше у житті людини почуття, без якого наше існування становиться пустим та втрачається його сенс. Лобов, це почуття, яке не залишив без уваги ні один письменник або поет. Це дуже просто пояснюється, бо любов супроводжує нас с самого народження до кінця днів своїх. Це й любов до матері, і любов до жінки або чоловіка, а також це любов до свого народу і своєї Батьківщини. Крім того, це почуття, яке більш інших почуттів прагне висловлення, спонукає людей до самовираження і надихає їх на творчість та подвиги.
Українська література у цьому відношенні не є винятком і здебільшого правдиво відображує кохання. Це досягається тим, що в основу сюжетів творів українських письменників і поетів про кохання покладено саме життя. Досить пригадати уроки української літератури і класичні твори, які ми вивчали на цих уроках. Перед очима одразу постають улюблені персонажі, цікаві твори і автори цих творів, жоден х яких не оминув теми кохання. Просто це почуття неможливо оминути ні в літературі, ні в мистецтві, ні в реальному житті.
Не у відтворенні «жалі і ніжності» кохання епіцентр новели «За мить щастя» Олеся Гончара. На шляху почуттів Сашка, радянського воїна, і Лариси — іноземки постає ворожий «Закон»: не можуть вони буди разом! «Проти любові закон? Не може бути такого закону!» — наївно думає Сашко. Але він існує, цей «закон», і у різній державній приналежності молодих закоханих, і в моралі сім’ї Лариси… То ж коли поставили Сашка до розстрілу над яром і коли під час дочитування вироку пролунав пронизливий крик Лариси,— дива не сталося. Не здригнулися серця від того крику, не опустилися дула гвинтівок. Так бездушний закон убив мрію. Але вічно живим залишилося на землі високе й чисте кохання, що стало піснею, казкою, легендою.
Свежие комментарии