Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Одні називали його «лікарем людських душ», інші гостро засуджували «колупання» в закутках найпотаємнішого. Гнат Хот-кевич відзначав: «Сильний талант, те, що він пише, невитримане, негармонійне, кострубате, але міцне і колоритне». Це про В. Винниченка. Так хто ж він — великий митець чи експериментатор в галузі літератури для обраних?
Протягом літературного шляху поряд із драмами, романами письменник звертався і до жанрів малої прози. Оповідання, повісті, новели становлять чи не найкращу частину творчого доробку Винниченка, яка отримала високу оцінку І. Франка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, М. Грушевського, С. Єфремова, М. Зерова та здобула заслужену широку популярність серед читачів.
У 1924—1928 роках видавництво «Рух» випустило «Зібрання творів» у 23 томах, а в 1930—1932 роках у видавництві «Книгоспілка» вийшло 28 томів, серед яких вісім (понад п’ятдесят назв) займають малі літературні жанри. Окрім цього, між 1921—1923 роками була написана збірка поетично-психоло-гічних оповідань «Намисто». А із щоденникових записів дізнаємося ще про безліч задумів, більшість з яких, на жаль, так і не були здійсненими. Талант художника, темперамент оратора, аналітичний розум мислителя, життєва активність і палка, кипуча, жагуча (улюблене слово письменника) вдача людини, якій небайдуже, що відбувається навколо, допомагали швидко і гостро реагувати на актуальні проблеми життя, давали матеріал для розширення тематичних горизонтів. Винниченко, подібно дбайливому лікарю, тримав руку на пульсі життя. Теми, герої, ситуації його творів взяті з бурхливих років початку XX століття.
Обсягом і різноманітністю тематики, проблематики, масою людських типів мала проза В. Винниченка, безперечно, стоїть на рівні європейської літератури. Руйнування старого життя, соціальні контрасти, наростання протесту, народження і формування нової сили — пролетаріату, економічна криза тогочасного села, заклик до боротьби ні полю народу, «щаблі життя», психологія людини, «дисгармонії» в суспільстві і душах, «любов і ненависть, терпїннє і иімста, туга і мрія, мрія до ясних, вільних, свобідних часів, коли б душа людини ходила в святочній одежі, а не лежала обпльована і обезсловлена біля воріт чужого, ситого, тупого ш-|н*можі(я» — ось основний зміст оповідань, новел, повістей письменним.
Про що б не писав Винниченко: чи про гіркі поневіряння іпробітчан (с
Свежие комментарии