Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Микола Михайлович Амосов – видатний хірург, який один із перших у Радянському Союзі почав проводити операції на серці. На його рахунку тисячі врятованих життів. Він створив інститут серцево-судинної хірургії та першим здійснив протезування мітрального клапана серця, а на міжнародному рівні він вперше ввів у вживання протезування клапанів серця, що мають антитромботичні властивості.
Крім того, у 2008 році за результатами опитування громадської думки Амосов був визнаний другою людиною, після Ярослава Мудрого, удостоєний звання «великого українця всіх часів». Хіба це не говорить про народну любов до Лікаря з великої літери?
У нашої нації є проблеми з пам’яттю, щось дуже швидко ми забуваємо своїх героїв. Тому в цій статті я хотів би розповісти про життя видатного кардіохірурга. Він є чудовим прикладом для наслідування.
Народився Микола Михайлович в селі Ольхове, недалеко від міста Череповець, 6 грудня 1913 року, в сім’ї «сільських інтелігентів»: батько закінчив двокласне училище, а мати була акушеркою. Батька свого Микола Амосов майже не згадував, пішов на фронт у першу світову, був у полоні, повернувся і незабаром залишив сім’ю у пошуках більш легкої долі. Сім’єю для Амосова була мати.
Микола з малого віку пізнав тяжку селянську працю. Єдиною відрадою для нього стали книги. Любов до читання прищепила йому мати. Саме через книги в маленький сільський будиночок приходив величезний, багатогранний світ. З тих самих пір майбутній академік уже ніколи не розлучався з літературою, в якій і сам зміг залишити помітний слід.
Будуть потім у його житті зміни на краще. Буде школа, механічний технікум в Череповецьку, перші трудові роки на новобудові першої п’ятирічки. Потім, перший шлюб, навчання в двох інститутах: заочному Індустріальному та Архангельському Медичному. Він отримає два дипломи інженера і медика, але мирне громадянське життя порушує війна, і влітку 1941 року Микола Михайлович потрапляє в фронтовий госпіталь. З цим госпіталем, на посаді військового хірурга Амосов пройде всю страшну війну. Можна собі тільки уявити, скільки болю, жаху і смерті довелося пережити майбутнього світилі медицини. Але не можна заперечувати, що саме колосальний досвід фронтових років дозволив Амосову стати чудовим майстром своєї справи. У цьому госпіталі він знайде свою долю з новою дружиною, медсестрою Лідією Денисенко.
Після закінчення війни Амосов продовжує займатися хірургічною практикою. Він працює завідувачем відділення хірургії Брянської обласної лікарні, в якій створює власну методику резекції легенів при раку і туберкульозі. За шість років роботи в клініці і на посаді головного хірурга брянської області він робить таких операцій більше всіх в Радянському Союзі. По цій темі Микола Михайлович захищає спочатку кандидатську, а незабаром і докторську дисертації.
Поворотним у кар’єрі геніального хірурга стає 1957 рік. Він вперше стикається в Мексиці з операцією на серці, в якій використовується апарат «штучне серце». Ось коли його інженерні та медичні знання зливаються разом. Повернувшись на Батьківщину, Амосов починає роботу над власним апаратом подібного типу, продовжуючи займатися практичною хірургією. Кар’єра талановитого лікаря круто злітає вгору і незабаром він очолює лабораторію, потім відділ біоенергетики, а згодом стає директором Інституту серцево-судинної хірургії у Києві. За роки своєї кардіохірургічної практики Амосов провів понад 6 тисяч операцій на серці. Звичайно, бували і невдачі, але Микола Михайлович не опускав руки, і сміливо йшов вперед, впроваджуючи нові, воістину революційні способи проведення хірургічних операцій в боротьбі зі складними недугами. Слід зазначити, що свою останню операцію на серці Микола Амосов провів на початку 90-х років. А йому тоді вже минуло вісімдесят років.
Ця дивовижна працездатність Миколи Михайловича випливає з його другого захоплення, який приніс авторові славу розробника власної системи зміцнення здоров’я, так звана ««система ограничений и нагрузок». Ця система зробила академіка Амосова відомим не тільки в медичних колах. Його книга «Роздуми про здоров’я» була видана гігантським тиражем – 7 мільйонів екземплярів.
Нічого революційного в системі Амосова, звичайно, немає, але іноді прості, часто прописні істини зібрані разом – дають приголомшливий результат. Микола Михайлович вирішив значно збільшити фізичні навантаження. За кілька місяців лікар збiльшив навантаження у три рази. Перш за все це була фізична гімнастика. Десять різних вправ для розвитку і підтримки всіх органів і м’язів організму. Кожну вправу хірург повторював не менше 100 разів.
Освіжити пам’ять українців про Миколу Амосова планують вже цього року. Зйомки фільму розпочнуть у квітні, а на телеекранах повнометражка з’явиться до століття від дня народження хірурга – 6-го грудня.
Тож пам’ятаймо своїх національних героїв!
Свежие комментарии