Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Милосердя — це любов до всього живого. Мені запам’ятався лист В. Стуса до сина: «Бач, сину, я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мудрим чоловіком… Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворе голуб’ятко, годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб’я, підросло, набралося сили». І далі він говорить про те, що в його пам’яті залишилось те голуб’ятко і той дідусь нужденним. Чи вчив батько сина милосердя? Так. Дідусеве милосердя ляже в серце сина Стуса крихітним зернятком і обов’язково проросте, зійде.
Милосердя — любов до всього живого, допомога всьому живому. Природа теж жива. Будьмо милосердні до неї, допоможемо їй. Свій гнів Іван Ізотович (О. Гончар «Собор») спрямував проти сина і таких, як він, губителів Дніпра, Скарбного… Це вони «пів-України пустили на дно, думали, море збудують, а збудували болото! Гнилом цвіте, на всю Україну смердить!…» Згубили. Де ж милосердя до Природи? А вона сьогодні плаче гіркими слізьми, просить допомоги. Просять допомоги забруднені промисловими відходами ріки, озера, моря. Гине фауна і флора життєдайних океанів, забруднених розливами нафти. Вони благають державного милосердя. Екологи, «лікарі природи», мають врятувати їм життя. А ми, люди, мусимо рятувати природу і один одного своїм діяльним співчуттям у нинішні складні часи економічної, екологічної і психологічної скрути, бути сестрами милосердя.
Моя мрія — стати лікарем, допомагати «ближньому своєму». Ця мрія навіяна мені долею лікаря, педагога, гуманіста Януша Корчака, його високою акцією духовного милосердя: він не зрадив лікарського ідеалу служіння ближньому і загинув разом з дітьми з єврейського гетто в газовій камері німецького табору, хоч мав можливість залишити своїх вихованців, а самому вижити. Його жертовний подвиг вразив мене і заполонив моє серце. Дійсно, хто ж як не лікар, завжди першим прийде на допомогу людині?
Свежие комментарии