Страшні слова, коли вони мовчать — Ліна Костенко

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Страшні слова, коли вони мовчать, 

коли вони зненацька причаїлись, 

коли не знаєш, з чого їх почать, 

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 

із них почав і ними ж і завершив. 

Людей мільярди і мільярди слів, 

а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 

Усе було: асфальти й спориші. 

Поезія — це завжди неповторність, 

якийсь безсмертний дотик до душі.