Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Я хотіла б на ваш розсуд представити, порівняти й зробити невеличке творче дослідження двох українських митців, що походили з абсолютно різних областей і родин, але залишили нам галерею народних характерів у своїх шедеврах — Іван Нечуй-Левицький і Панас Мирний.
Вони обоє були майстрами реалістичної прози. Їхні твори — життєподібні, постають конкретні факти дійсності, все змальовано без зайвої видумки.
Крім того, у цих класиків яскраво виражена громадянська позиція. Їхньому таланту не могла завадити ніяка цензура. Їх поєднує бажання розкрити у своїх творах проблеми тогочасних українців, показати, як же вони поступають у тих чи інших ситуаціях, сміло висловити свою думку щодо політичного конфлікту.
Але є й окремі риси. Наприклад, саме Іван Нечуй-Левицький започаткував новий етап розвитку національної прози. Основна тематика його творів — селянська. Його увагу привертає соціальна проблематика. Він розкриває вплив кріпацтва на долі селян. Письменник змальовує життя інтелігенції в окремих доробках. Приклад: недавно вивчена нами «Кайдашева сім’я» — соціально-побутова повість,
повість-хроніка, де так чудово засуджується індивідуалізм егоїстичних натур.
Проаналізуємо творчість Панаса Мирного. Він започаткував соціально-психологічний роман, до якого відносять його шедевр «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Тут уже наша увага не прикута до повсякденного життя, автор робить акцент на психології людини: інтуїція, емоції персонажів. Отже, зовсім інша ідея, ніж у «Кайдашевій сім’ї»: заперечення боротьби з несправедливістю. Це не є повість-хроніка, бо події викладені не послідовно.
У «Кайдашевій сім’ї» — сміх через сльози. Така собі жартівлива форма, в якій приховується сумна реальність.Натомість , читаючи «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Мирного, я помітила, що будь-які форми легкого гумору — відсутні. Він не так просто читається, як «Кайдашева сім’я». Звичайно, тут є чудові описи, аналізи вчинків героїв, але в творі Левицького все подано доступніше. МИ можемо хоча б посміятися. А в повісті Мирного речі постають такими, які є й немає певної фішки, яка б зачепила мене. Проте це моя думка.Тому мені більше імпонує художня манера Івана Нечуя-Левицького.
Свежие комментарии