Українське альфреско — Ліна Костенко

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Над шляхом, при долині, біля старого граба, 

де біла-біла хатка стоїть на самоті, 

живе там дід та баба, і курочка в них ряба, 

вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, 

і вишні чорноокі стоять до холодів. 

Хитаються патлашки уздовж всії стежини, 

і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. 

А потім довго-довго на призьбі ще сидять. 

Я знаю, дід та баба — це коли є онуки, 

а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами. 

І хтось до когось їде тим шляхом золотим. 

Остання в світі казка сидить під образами. 

Навшпиньки виглядають жоржини через тин…