Твір на тему:"Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю"

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Коли любиш когось, ти його любиш,

і якщо нічого більше не можеш йому дати,

ти все-таки даєш йому любов. 

Д.Оруелл

Світ  Існує  завдяки  любові.   Саме  любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів, змінює саму люди­ну, робить її піднесеною, гарнішою, сильнішою, добрішою.Любов — почуття світле, святе почуття. Від материн­ського тепла проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам материнського тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо з вмінням любити, або ми позбавлені цього почуття. І чим більше я живу на світі, тим більше переконуюсь, що не кожній людині це дано. Взагалі велика заслуга наших матерів в тому, що вони прищеплюють нам, виховують в нас людяність.

Виростаючи, ми протягом свого життя долаємо і душевну втому, і тимчасові розчарування, й інші нелегкі життєві труднощі, але лише нашого серця „торкається» кохання — все для нас з того часу набуває іншого змісту. Виростають крила, хочеться творити добро, обійняти весь світ, захистите скривджених і ображених. Ми переживаємо душевне потрясіння, захоплення.

Кохання —   це надзвичайно тонке  почуття.  Його не можна запланувати. І коли воно приходить, наше сердеч­ко  починає  невтомну  роботу,   кропітку  працю.   Чому? Все дуже просто — зруйнувати кохання можна лише одним необережним словом, та навіть поглядом. Кохання проходить певні етапи: спочатку — це платонічне кохання, квіти, музика,  романтика,   потім —  пристрасть,  а потім — довіра, спорідненість душ.  І людина,  яка спроможна протягом всього життя пронести кохання, мабуть, і є найщасливішою людиною на світі. І все ж найголовнішим в коханні я вважаю спроможність чи здатність людей любити „першими”.  Тобто,  любити,  не чекаючи  винагороди,   просто любити до нестями. Людина, якій дано глибоко почувати — все   зробить   вірно,   все   зрозуміє   на   інтуїтивному   рівні, нічого не зруйнує, нічому не зашкодить.Окрім любові між чоловіком і жінкою, матір’ю і дитиною існує ще велика любов до своєї країна, свого народу, його культури, традицій. Існує, на мій погляд, мудра думка російського вченого, академіка Дмитра Лихачова, що в людині потрібно любити людину.

Саме так, не національність, не віросповідання, а людину! Так само, як ми бажаємо і любимо своїх близьких, так ми і повинні навчитись любити інших людей, навчитись бажати їм добра. Так здійсниться вікова мрія, людства — добро переможе зло і Божі заповіді про любов до ближнього стануть нормою життя людей усього світу.