Loading...

Твір на тему: "Двічі перемагає той, хто, здобуваючи перемогу, перемагає й самого себе"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Я повністю підтримую цю тезу і вважаю, що продовжувати йти до своєї мети після однієї перемоги так само важливо, як і не здаватися після однієї поразки.

По-перше, будь-яка перемога – це успіх і задоволення, проте навіть з однієї перемоги можна отримати дві, знаючи лише один простий секрет – не здаватися і продовжувати йти далі. Здавалось би, що здаються лише після поразок, але ні, досить часто люди, які мають потенціал, припиняють свій підйом на середині шляху, не бажаючи прямувати далі. Але саме тоді, коли вони продовжать свій, можливо, складний та тернистий шлях, можна досягнути неабияких успіхів.

Яскравим прикладом цього може слугувати образ Василя Кравчини та і взагалі всіх солдат, які йшли через Тополівку в кіноповісті Олександра Довженка ”Україна в огні“. Вони звільнили Україну, звільнили свої рідні села, побачили рідні обличчя, здавалось би, що мета досягнута. Проте це лише частина плану, у цих людей набагато важливіше завдання – вони повинні покласти край пануванню фашистів. Досягнення цієї проміжної, проте важливої цілі – ніби подих свіжого вітру, яких роздмухав в їхніх грудях ще більший запал до боротьби.

По-друге, встати після поразки, на мою думку, це є перемога над собою. Це ознака того, що людина сильніша від ударів долі. Так, можливо, одного разу їй не пощастило, можливо, це було випробування долі, яка хоче подивитися на те,  чи достойна людина того, що на неї чекає. Отримавши перемогу над собою, піднявшись на ноги після ударів долі, можна нанести їй свій удар і отримати другу перемогу, показавши Фортуні, що ви гідний опонент.

Для прикладу розкажу історію з життя мого дядька Андрія, який свого часу намагався створити бізнес в Україні. Він обрав нішу, яка була дуже прибутковою, проте, на жаль, містила велику кількість конкурентів, які не були раді новачку. Попрацювавши так півтора місяця, він втратив всі свої заощадження,  і в кінцевому підсумку оголосив себе банкрутом. Це був удар долі, як мені вже потім пояснив Андрій, вона випробовувала його, чи дійсно він достойний і чи вміє переживати невдачі. Він вмів, і вже через півроку почав знову, проте дещо змінивши вектор свого бізнесу. На сьогодні  дядько Андрій – успішний бізнесмен, який після поразки, встав з колін і довів, що саме він достойний посмішки удачі.

Підсумовуючи, хочу сказати, що незважаючи на те, що чекає вас на  життєвому шляху, необхідно продовжувати йти. Іноді за перемогою йде наступна перемога, а іноді необхідно, зціпивши зуби, не падати від ударів долі, а навіть, якщо впав, то підійматись. І тоді обов’язково ваша перемога вас знайде.