Loading...

Твір на тему: «Васильки» В. Сосюри - взірець інтимної лірики

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Словник символів так тлумачить зміст образу васильків: «Васильки або волошки — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності». Назва квітки, каже легенда, походить від імені хлопчика Василька, якого русалки на Зелені свята заманили в поле і залоскотали — і він перетворився на квітку, названу його іменем.

Вважається, що васильки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з васильків, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають васильки для молодих: пучком васильків кроплять наречених на весіллі; настоєм з васильків окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються — і їх краса стає недоступною злим чарам.

Поет, який написав чудовий вірш про васильки, не відступає від народного тлумачення цього образу. Першим доказом цього є розповідь про історію створення вірша. Поет зізнавався, що написав його разом з коханою жінкою: «В 1938 році, коли минуло мені сорок літ, я написав “Васильки”... Добре пам’ятаю свій настрій в той вечір, коли з’явився цей вірш. Щоб точно його висловити, треба було б сказати: “Васильки” я написав разом з Марією». (Марія Гаврилівна — дружина поета, кохання до якої протягом життя надихало його до написання пристрасних віршів). Іншим доказом можна вважати те, що цей роздум-мініатюра (12 рядків) про вічну красу життя написаний під впливом відомої однойменної народної пісні.

Вірш є зразком інтимної лірики.

Поет розповідає про себе і кохану, що йдуть повз поля, оточеного васильками. Цікаво, що Сосюра для передачі гарячого кохання використовує холодний синій колір: «і синіє щастя у душі моїй». Це пояснюється насамперед тим, що очі коханої,— сині: «і у тебе, мила, васильки з під вій», і почуття до коханої дівчини, поєднуючись з почуттям любові до рідної землі, породжують у поета асоціації синього кольору з коханням.

Поет у цих 12 рядках зумів передати найінтимніші людські переживання, показати красу кохання та людських взаємин. «Такий я ніжний, такий тривожний», писав сам про себе Сосюра. «Він усе життя виліплював образ ліричного героя, закоханого в землю, в кольори осені і неба, З чутливою душею...», — так сказав проВ. Сосюру видатний лірик — Андрій Малишко: У справедливості цих слів можна переконатися, читаючи вірш «Васильки».

У творі В. Сосюра торкається також філософського питання про швидкоплинність життя, про те, що треба цінувати кожну його мить, бачити прекрасне навкруги. Хіба це не щастя — йти поруч із коханою людиною, милуватися її блакитними очима, радіти хлібному полю й порівнювати рідні очі з блакитними квітами-васильками! Свою доброту, любов поет хоче передати нащадкам, щоб і ті. «далекі», були «сповнені привіту» й пошани до своїх предків.Слід сказати про змістове навантаження образу-символу васильків у поезії. Ця синя квітка — символ кохання, життя, єднання людини з природою (Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій), символ швидкоплинності життя (Може, ми квітками, може, васильками станем — я і ти); символ безкінечності життя, зв’язку поколінь (васильками станем — я і ти ...другий, далекий, сповнений привіту, з рідними очима порівняє нас). Віршовий розмір «Васильків» — хорей з пірихієм, що надає віршеві народно пісенного звучання.

Часто замислюєшся над питанням: «У чому ж секрет довгого життя деяких творів?». Говорячи про поезію «Васильки», можна з повним правом зазначити: довге життя поезії забезпечило майстерне зображення поетом звучання найтонших струн людської душі, що бринять щастям, коханням, любов’ю до рідної землі, вірою у вічність світу і роду людського. І ці почуття вічні, як саме життя.