Твір на тему: "Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне" (П.Тичина)

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Мабуть, у житті кожної людини рано чи пізно настає такий момент, коли вона відкидає всі свої щоденні турботи і проблеми й замислюється над тим, що становить основу її життя. Питання не з простих, бо кожен по-своєму, індивідуально намагається на нього відповісти. Я вважаю, духовним стрижнем кожної людини має бути любов до Батьківщини.

Так, як не можна забувати своїх батьків ні у хвилини радості, ні в години печалі, бо вони дали життя, дім, так не можна забувати рідної землі, бо це — першооснова. З неї ми вийшли, до неї й прийдемо. Люди не є людьми, якщо вони не мають ні землі, ні роду.

Глибинне, підсвідоме «я», що живе в кожному з нас, — це Батьківщина. І кожен носить у серці її таку, яку собі викохав. Але в кожного вона різна, і кожен любить її по-своєму: хтось криками й гаслами, а хтось мовчки, ні разу не вимовивши слів «Батьківщина», «Україна».

Ці святі слова стоять поруч зі словами «родина», «мати», бо є охоронцями людського духу.

Підтвердженням цього може слугувати поезія В. Симоненка. Любов до рідної землі, до Вітчизни як найвища Морально-духовна цінність змальовується в багатьох творах поета. Для нього уособленням рідного краю, усього найсокровеннішого в людині стає образ матері. Образи матері й Вітчизни В. Симоненко ставить у пісні «Лебеді материнства» поруч, бо вони для кожної людини священні, наповнюють її почуттям гордості й гідності, роблять сильною й непереможною. Патріотичний мотив вірша звучить як материнський заповіт:

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Як влучно й точно, без надмірного пафосу сказано про те, що найціннішою для людини, її духовною опорою є маги й Батьківщина.

З теплотою й любов’ю я згадую свою родину, особливо бабусю, яка часто розповідала мені про моїх предків. Вона любила повторювати, що людина повинна знати своє коріння, свій родовід, це допоможе досягти успіхів у житті, розвинути ті здібності, які передали батьки в спадок. А хіба родина — це не Україна? Для мене ці поняття нероздільні. Най-прекрасніше місце на землі — рідна домівка, де пройшло дитинство. Жити на рідній землі — найбільше щастя.

Кожна людина повинна знати своє коріння й ніколи не забувати, що Батьківщина зможе прожити без будь-кого з нас, а ми без неї — ні.