Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Я вважаю,що у сучасному світі ми дуже часто зустрічаємося з фанатичною любов’ю. Вона може засліплювати людину та змушувати її жити у власній реальності, а також це почуття дуже важко вгамувати. Я вважаю, що можна любити когось або щось до безтями, проте такий фанатизм не є справжнім коханням.
По-перше, дуже часто в душі людини з’являється почуття, через які вона забуває про світ навколо й може навіть пожертвувати найдорожчим.
Така ситуація описана у творі Миколи Хвильового «Я (Романтика)». Головний герой психологічної новели Я живе в часи, коли кожен заробляє на життя різними способами. Він виносить рішення людям, спійманим на вулицях його міста. Їм приписують різноманітні «злочини», через які вони отримують смертельну кару. Одного разу до чоловіка приводять його матір. Коли Я бачить її, то розуміє, що саме зараз повинен зробити вибір між службовим обов’язком та жінкою, яка його народила. Це надзвичайно складно, адже в будь-якому випадку наслідки цієї події змінять його життя. Герой виявляє справжню фанатичну любов до тодішньої системи, жертвуючи матір’ю та вбиваючи її в темряві ночі.
По-друге, справжнє кохання може розплющити людині очі на хороші якості та недоліки її пари, а фанатична любов робить об’єкт захоплення ідеалом і в результаті приносить лише страждання.
Прикладом цього є любов Наполеона Бонапарта до Жозефіни. Коли чоловік познайомився з цією жінкою, у неї на руках було вже двоє маленьких дітей від першого шлюбу, а в кишенях Жозефіни не було ні монетки. Та це не викликало сумніву в Наполеона, який дуже високо цінував розум, кмітливість та моральні якості людини. Він зразу ж захопився чарівною жінкою, яка підкорила його серце з перших хвилин знайомства. Жозефіну ж приваблювали лише гроші та слава нового знайомого. Вирішивши довго не чекати, пара вже зовсім скоро одружилася, достеменно не знаючи один одного. На жаль, цей шлюб важко було назвати ідеальним. Жозефіна ніколи не кохала Наполеона, тому не пройшло й року, як він став для неї нецікавим. Жінка постійно зраджувала Бонапарту, через що з кожним днем стосунки пари лише погіршувалися. Через свою фанатичну любов чоловік переконував сам себе у вірності дружини, хоча й розумів, що в цьому немає сенсу. Він заплющував очі на всі гріхи своєю «коханої», марно сподіваючись на те, що все зміниться на краще. Хоч їм і довелося розлучитись в інтересах держави, Наполеон до кінця життя відмовлявся вірити в те, що вони з Жозефіною не разом, і тому страждав.
Отже, можна любити когось або щось фанатично, але такі почуття змушують людину жертвувати найдорожчим у її житті та приносять лише страждання.
Свежие комментарии