Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Василя Симоненка по праву можна назвати майстром оксюморонів. Взагалі, оксюморони — це яскравий експресивний стилістичний прийом. У цій мовній фігурі поєднуються два протилежних поняття, що суперечать одне даному і є ніби несумісними і непоєднуваними. У творах поета знаходимо велику кількість аналізованих фігур.
Симоненкові оксюморони можна умовно поділити на групи. До першої з них відносимо ті, які є засобом передачі соціальних контрастів. Звертаючи погляд в минуле, поет бачить нескінченні покоління знедолених, принижених, ошуканих предків своїх. Деякі з них ще не народилися, а вже були ошукані:
Цивілізовані мавпи в мундирах
Розтоптали їх незачаті життя
Підірвали на мінах їх вроду,
Погасили пожежами дикими
Їх незапалений розум.
У наведеному уривку поет вживає три оксюморони. Вони дають змогу в стислій, незвичайній формі розкрити суперечливість описаного явища.
Окрему групу складають оксюморони для передачі складних душевних порухів самого автора. Наприклад:
Не жартуй наді мною, будь ласка,
Говорячи, не мовчи.
Нащо правді словесна маска?
Ти мовчанням мені кричи.
Справді, глибоко, суперечливо і навіть незвично сказано — говорячи, не мовчи; мовчанням кричи. Але в цьому й полягає одна з особливостей багатогранної творчості поета — поєднати два непоєднувані, протилежні за змістом поняття, які суперечать одне одному.
Сам я сонний ходив землею,
Але ти, як весняний грім,
Стала совістю і душею,
І щасливим нещастям моїм.
Митець зумів поєднати два полярно протилежні поняття і розкрити щире, відверте почуття ліричного героя до своєї коханої.
Говорю я з тобою мовчки,
Тиша хмарою проплива.
Як тонко поетично підмічено автором настрій ліричного героя, його душевний стан.
Скільки в тиші чаїлося ласки,
Скільки в грубості—теплоти.
І далі:
Джерелом вдарить ніжність із грубості,
Заворкують живі струмки.
Оксюморони допомагають увиразнити мову поета надати творам тільки їм властиве звучання.В одному вірші В.Симоненко сміливо використовує по два, або й три оксюморони.
Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива
Найскладніша людина проста.
В.Симоненко сповідав істину «найскладніша людина проста», від якої все починається і на котрій тримається світ. Оксюморон вжитий влучно. Поет схиляється перед вічним трудівником «найскладнішою простою людиною». Він дуже вдало вживає й інші оксюморони, тонко вибудовує їх структури, увиразнюючи зміст думки.
Їй право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.
Отже, можна стверджувати, що мовна естетика Василя Симоненка створювалась на максимальному використанні антонімів, Це дозволяло поетові всебічно характеризувати образи людей, їх дії, вчинки, явища природи, суспільне життя; виявляти при цьому своє ставлення до зображуваного. Саме завдяки філігранно дібраним і витвореним антонімам (та фігурам, побудованим на їх основі) В.Симоненко витворив свій власний неповторний індивідуальний стиль, який відрізняє його твори від решти письменників, не дає сплутати ні з ким. Цим і цінна лірика Симоненка. Саме тому так хвилюють і привертають увагу його поезії читачів протягом років.
Свежие комментарии