Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Німецький поет Г. Гейне казав: «Кожна людина – це неповторний світ. Під кожною могильною плитою – світова історія.» як на мене, наше завдання – не зруйнувати світ, а спробувати розібратися у ньому. Якщо взяти пригоршню піску та добре її роздивитися під мікроскопом, то виявиться, що немає двох однакових між собою піщинок. Краплини дощу також розрізняються між собою. І так можна перераховувати все живе і неживе на планеті: починаючи сніжинками і закінчуючи велетнями слонами: квіти, листочки, дерева, комахи – все різниться між собою…
Тож можна впевнено сказати – ми всі унікальні, тобто неповторні за своєю суттю та формою. Кожен по-своєму сприймає різноманітні життєві обставини по-своєму на них реагує. Люди бувають адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже, сміливими і навпаки… Але є те, що об’єднує нас усіх – всі ми люди. Основою ж людської суті є всепрощення і розуміння. Нерідко у нас виникає відчуття, що оточуючі нас не розуміють, не поділяють нашу точку зору, не сприймають наші погляди на життя… Врешті-решт, їм не подобається, як ми одягаємося, як ведемо розмову, як спілкуємося… Але ж не слід забувати: кожен з нас – особистість. Особистість неповторна та індивідуальна. Адже і нам не всі і не все подобається! Тож, можливо, слід сприймати кожного як індивідуальність, пробачати і розуміти одне одного. Це так просто – спробувати стати більш терпимими один до одного, адже ми всі – діти матінки-природи. Всі ми маємо різні почуття та емоції, і не буває абсолютно правих чи, навпаки, неправих людей. Є різні ситуації і різні люди.
Мабуть, кожен з нас хоче пізнати цей світ, стати в ньому кимось. Але кожен йде до цього власним шляхом, і це зрозуміло. Немає людей однаковими характерами та здібностями, з однаковими можливостями та талантами. Комусь все дається легко, не доводиться прикладати жодних зусиль. Інший для того, щоб досягти того ж, має викластися по повній, прикласти максимум зусиль. А є люди, які взагалі ні до чого не прагнуть – просто пливуть за течією, повністю поклавшись на обставини, так звану долю. І не можна нікого засуджувати за обраний шлях кожен сам відповідає за свої вчинки і обирає своє життя. І в цьому також виявляється людська неповторність та унікальність.
Тож слід навчитися поважати думку одне одного та цінувати її. Адже ще хтось з відомих сказав: «Стався до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе». І якщо дотримуватися цього простого правила життя, то, на мою думку, буде набагато простіше самовиразитися, самореалізуватися та, врешті-решт, взаємоіснувати поряд з іншими.
Свежие комментарии