Твір на тему: "Роль мистецтво в майбутньому житті людства"

.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
загрузка...
Філософи XVIII сторіччя, робили спроби поглянути на естетичну діяльність людини відокремлюючі від інших форм її діяльності. Прогресивний філософ Георг Вільгельм Фрідріх Гегель (Г.В.Ф. Гегель), до естетики застосував цілісний погляд зі всіх сторін людської діяльності, відмічаючи, що неможливо історію філософії, рівно як і історію мистецтва, вивчати з відривом від державного устрою, звичаїв, науки і культури народностей. Г.В.Ф. Гегель вважав, що в різноманітних громадських явищах, як держава, наука, мистецтво - мається "один і той самий спільний корінь" (Г.В.Ф. Гегель, Твори, т. IX, М., Соцекгіз, 1938, стор. 54.). При цьому Г.В.Ф. Гегель вважав, що спільним коренем є "дух", що неможливо визначити хоч якимось науковим поясненням, бо посилання на "дух часу" нічого не говорить по суті питання.

Наступним прогресивним поглядом в історії людської філософської думки став погляд вже послідовників Л.Фейербаха з матеріалістичних позицій, що до пояснення процесу розвитку суспільства, погляд Карла Генріха Маркса (К.Г. Маркс) і Фрідріха Енгельса (Ф. Енгельс). Філософи старих часів з цього приводу мали лише окремі здогадки. К.Г. Маркс і Ф. Енгельс рішуче виразились, що Вони знають одну єдину науку, науку історії, яка ставить своїм завданням пізнання розвитку природи, суспільства і мислення як єдиний, зв'язаний, послідовний процес, вказуючи, що історія суспільства є продовження історії природи, що завдання науки як раз в тому і є, щоб досліджувати природу і суспільство, як зі сторін їх загальних рис, так і зі сторони їх різноманітних особливостей. Само же суспільство є жива динамічна система, в якій різні явища і елементи знаходяться в постійному переплетінні та взаємодії. Тому ні жодне явище цієї системи, не може бути зрозумілим з відривом від інших суспільних явищ. Відмічаючи, що це положення має силу і по відношенню до мистецтва. Так було розкрито, що мистецтво має свої, властиві тільки йому, особливості., але в цій же час неможливо правильно зрозуміти мистецтво і літературу, виходячи тільки з їх внутрішніх, іманентних законів розвитку.

З такої на той час нової точки зору, сутність, розвитку і суспільна роль мистецтва може бути зрозумілою тільки після аналізу системи суспільства в цілому, всередині якої має місце економічний базис з чинником - складної взаємодії виробничих сил з виробничими відносинами, який відіграє головну роль. Тому мистецтво, представляє собою тільки частину цілісного процесу історії, одну з форм суспільного розуму, матеріальну основу якого складає саморозвиток виробничих сил і виробничих відношень, як дві невідривні сторони способу виробництва. Так було розкрито схований довгий час під ідеологічними нарощеннями простий факт, що люди, перед тим як бути в змозі займатися політикою, наукою, мистецтвом, філософією, думками на релігійні теми, повинні виробити матеріальні блага, необхідні для свого існування - їжу, одежу, житло, бо без виробництва і постійного відновлення матеріальних благ суспільство не змогло би існувати навіть короткий час. Оскільки по одинці люди виробляють матеріальні блага на перших ступенях розвитку, то вони так чи інакше повинні вступати в якісь відношення, які складаються ще до того, як вони починають їх розуміти. Таким зв'язкам людей саме К.Г. Маркс дав назву виробничі відношення, форма яких не залежить від свавілля людей, а закономірно визначається рівнем розвитку матеріальних виробничих сил. "Сукупність цих виробничих відношень,- говорить Маркс,- складає економічну структуру суспільства, реальний базис, на якому сповіщається юридична і політична надбудова і котрому відповідають визначені форми суспільного розуму. Спосіб виробництва матеріального благ обумовлює соціальний, політичний і духовний процеси життя взагалі. Ні свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість".

Гуманістичний характер діалектико-матеріалістичної естетики з надзвичайною яскравістю проявився там, де — К.Г. Маркс з аналізом творів Іоган Фольфганг Гёте (І.Ф. Гете) і Уільям Шекспіра (У. Шекспір) розкрив нелюдську сутність грошей як машини капіталістичної експлуатації. Посилаючись на "Фауста" І.Ф. Гёте, К.Г. Маркс пише: "То, що існує для мене завдяки грошам, то, що я можу оплатити, т.е. то, що можуть купити гроші, це - я сам, власник грошей. Як велика сила грошей, так велика і моя сила. Властивість грошей є моєю властивістю - їх власника - властиві і сущностні сили. Тому, що є есмь і що я можу зробити, визначається не моєю індивідуальністю. Я каліка, але я можу купити собі найкрасивішу дівчину. Тому я не каліка, ібо дія каліцтва, його відстрашаюча сила, зводиться на не-що грошами. Якщо я - по своїй індивідуальності - хромий, але гроші нададуть мені 24 ноги; тому, я не хромий. Я погана, нечесна, безсовісна, скудоумна людина, але гроші в повазі, а тому в повазі і їх власник. Гроші є найвищим благом - тому хорош і їх власник. Гроші, крім того, позбавляють мене від ярма бути нечесним,- тому раніше вважається, що я чесний... І тому, що мої гроші не перетворюють усяке моє безсилля в його пряму протилежність?" 

Ця спотворена сила грошей, відзначає К.Г. Маркс, корениться в їх сутності, як "відчудженої частини людства". Аналізуючи буржуазне суспільство, К.Г. Маркс і Ф. Енгельс показують, що економічна основа капіталістичної організації виробництва здійснює пагубний вплив на мистецтво. Капіталістична дійсність з власним принципом чистогану, з перетворенням всього та всякого в товар розбещуючи діє і на художників. На прикладі Ежена Сю, автора роману "Парижські таємниці", К.Г. Маркс ілюструє той поширений в буржуазному суспільстві факт, коли творчій робітник в угоду класової пристрасті, шляхом оборутки з совістю, а точніше з втратою усякого поняття про чесність і совість, готовий фальсифікувати та ізкривляти дійсність. Це вигідно буржуазії і самому художнику, запродавшемуся капіталістам. А скільки таких запродажних писак і художників в капіталістичних державах зараз? Професор філософського факультету МГУ Михайло Федотович Овсянніков (М.Ф. Овсянніков), відзначав, “Ось до прикладу сюреаліст Сальвадор Далі, який дійшов до цинічного хвастівства своєю продажністю” (М.Ф.Овсянніков Маркс, Енгельс, Ленін “Про мистецтво” М.1965). На ґрунті всебічного аналізу капіталістичного суспільства К.Г. Маркс прийшов до висновку, що воно вже не спроможне забезпечити економічний, політичний і культурний прогрес. З цього К.Г. Маркс зробив висновок, що врятувати мистецтво можливо лише шляхом революційної зміни суспільних відносин. Тільки соціальна революція створить, відповідно К.Г. Марксу, необмежені можливості для безприривного прогресу в розвитку художньої культури людства. Таким чином, К.Г. Маркс і Ф. Енгельс головні проблеми естетики зв'язують з проблемами пролетарської революції. В лиці пролетаріату бачать вони істинного носія прогресу в політичної, економічної і культурної галузях.
Ворожість капіталізму мистецтву на ґрунті самого мистецтва подолати неможливо, і є лише один напрямок - знищення капіталізму і ставлення нової форми суспільства.

Справедливість таких висновків підтверджується, по-перше, все зростаючими хвилям світових кризисів і сучасного буржуазного мистецтва, існуючого в своїх крайніх абсолютно нелюдських формах. Можливо передбачити, що мистецтво у майбутньому, суспільстві з іншими формами відношення виробничих відносин та виробничих сил, зробить такі успіхи, яких ще не знала ні жодна епоха всесвітньої історії., що є шляхом до мистецтва майбутнього.

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Loading...