Я погоджуюся з цитатою: «Вітер
задуває свічку,але роздуває вогнище».
По-перше,будь-які
негативні прояви у стосунках між людьми,наприклад: ревнощі,конфлікти – можуть «загасити» ті
щирі емоції,почуття, які «будувалися» роками.
Прикладом слугує моя
життєва історія. Я маю багато друзів,але справжніх – двоє. Раніше Їх було
троє,але останній - Назар,став ворогом. Ми знали один одного з початкової
школи. Проходив час – і стало помітно,що Назар почав виділятися серед нас. Він
почав вживати грубі,лайливі слова,ображати нас ,зневажати,хоча ми сприймали
це,як жарт. Пізніше хлопець взагалі про нас забув і зв’язався з поганою
компанією,але я його пам’ятав ,як хорошого друга. Одного ранку,йдучи до школи,я
зустрів Назара,якого довго не бачив. Після нещирого привітання він сказав мені
багато неприємних слів і почав «обливати» брудом нашу компанію. Більше ми не
спілкувалися. Його негатив «загасив» ту щиру дружбу,яка була між нами.
По-друге,якщо негативні
відчуття «нашаровуються» то зрештою можуть повністю знищити стосунки,навіть
перерости у трагедію.
Прикладом слугує Галя
Гудзь – жінка Чіпки Вареника – головного героя роману «Хіба ревуть воли,як ясла
повні?» Панаса Мирного. Дівчина завжди підтримувала чоловіка і бачила в ньому
тільки найкраще. Але з часом її думка про Варениченка змінилася,бо Чіпка крав
ночами,випивав. А видовище страшної розправи,яку влаштував цей бунтар над
безневинними людьми,остаточно зламало Галину. Самогубство стало їй порятунком
від ганьби. Всі негативі емоції «тиснули» на неї,нашаровуючись. Молода жінка
повісилася.
Отже,стараймося «не
роздмухувати вогню» і оберігати «свічку від вітру». І тоді ваші стосунку з
людьми будуть щирими та взаємними.
