Збільшити або зменшити шрифт тексту :
У світогляді українського народу дитина постає Божим посланцем. Сім’я, де не було дітей, вважалася неповноцінною. В народі завжди обстоювалася думка про те, що кожна сім’я повинна мати багато дітей. Не випадково у весільних піснях висловлювалося побажання: «Мати дітей повну хату», «Дасть Бог дітки, дасть і на дітки», «Нащо більший клад, коли з дітьми лад». І навпаки, про сім’ю, що не мала дітей, казали: «Без гілок — не дерево, без дітей — не сім’я».
Вічні сімейні цінності: подружня вірність, жіночність і мужність, батьківство і материнство — ось ті фундаментальні цеглинки суспільства, які на сучасному етапі життя України як самостійної держави, потрібно відроджувати й плекати. Молоді пари вважають, що передусім мають набути соціального статусу, матеріального добробуту, а вже потім — народжувати дітей. Коли ж звернемося до нашої історії, то побачимо, що здебільшого родини наших предків були багатодітними, згадаймо родини видатних людей: Косачів, Коцюбинських, Драгоманових, Шептицьких та ін. І виховання дітей у таких сім’ях мало чітко окреслений народний характер: рідна мова, звичаї, традиції, обряди, ритуали та символи, бережливе зберігання та передача з покоління до покоління досвіду родинного виховання.
Саме зараз українська родина починає повертатися до цих невмирущих джерел, адже саме в родині дитина здобуває перші уроки життя.
Свежие комментарии