понеділок, 27 березня 2017 р.

Твір на тему: «Неосвіченість — ніч ро­зуму, ніч безмісячна і беззоряна»

Однією з найважливіших духовних потреб людини є потреба в знаннях. Людина не народжу­ється мудрою, навіть якби вона успадкувала гени найталановитіших батьків, адже без навчання не розвинеться жоден талант. Освіта допомагає людині стати справжньою людиною, навчає гуманно ставитися до інших людей, дає можливість орієнтуватися в навколишньому світі та в самій собі. Саме освіта залучає людину до досягнень культури. Як на мене, кожна свідома людина має розви­вати в собі потребу в знаннях і пізнанні, щоб збагатити своє майбутнє. 

Згадаймо, якого значення освіті надавав Ярослав Мудрий, за що його й шанували відомі люди з усього світу і мали за честь із ним дружити. Пам’ятаймо Роксолану (роман П. Загребельного «Роксолана»), яка завдяки своїй наполегливості й освіченості допомагала рідній землі. Повернімось до сторінок роману І. Франка «Перехресні стежки», у якому перед читачем постає Євген Рафалович, людина мудра й освічена, яка змогла багато в чому допомогти простим людям.

 Запорукою національної свідомості вважає освіченість народу П. Грабовський. До проблеми освіченості він звертався неодноразово у своїх віршах, адресованих землякам. Освоїти «лан осві­ти» поет закликає у вірші «До українців». Тільки шляхом освіти, яка розплющить очі, допоможе національному прозрінню, можна творити майбутню долю України.

 Думки про освіченість і невігластво знаходимо і в прислів’ях та приказках: світоч всесвіту — сонце, світоч людини — знання; розумним ніхто не родився, а навчився; навчання — світло, а неві­гластво — тьма тощо. 

Отже, тільки використовуючи надбання минулого, засвоюючи, поповнюючи знання й удоскона­люючи їх, людина досягла прогресу. А щоб він не зупинився, кожне покоління має підготувати собі зміну, здатну відповідати вимогам часу. Тож справді «Неосвіченість — ніч розуму, ніч безмісячна і беззоряна».

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

неділя, 26 березня 2017 р.

Характеристика образів діда Платона і діда Савки («Ніч перед боєм»)

Платон Півторак, Савка - Портрет

Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак

Платон Півторак, Савка  - Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)

Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові

Платон Півторак, Савка - Характер (учинки, ставлення до інших)

Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас

Платон Півторак, Савка -  Характеристика героя іншими персонажами

Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу

Петро Колодуб - Портрет

Хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид такий, пробачте, і маленькі, і не дуже неначебто й здорові

Петро Колодуб - Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)

Я був тоді ще командиром танка, що залишивсь у німців з пробитим мотором. А до війни я був садівником. Сади колгоспам садив, співав пісень, дівчаточок любив та, мабуть, що й усе. Капітан Колодуб так тепло і разом з тим з такою тонкою, знайомою всім іронією усміхнувся, що за ним тихо усміхнулася вся землянка

Петро Колодуб - Характер (учинки, ставлення до інших)

Командир умів оповідати. Вони були добрі бійці, і Петро Колодуб любив їх

Петро Колодуб - Характеристика героя іншими персонажами

Я хотів спитать вас, хоча про вас і пишуть у всіх газетах і на зборах говорять як про людину безстрашну і невтомну

Характеристика образів  («Ніч перед боєм»)

Іван Добробут – молодий танкіст з надзвичайно приємним і скромним лицем, онук діда Савки. 

Петро Колодуб – капітан, Герой Радянського Союзу, людина безстрашна і невтомна, хоч на вид такий і маленький, і не дуже неначебто й здоровий. З любого пекла виходить переможцем. До війни був садівником. Садив колгоспні сади, співав пісень, дівчаток любив та, мабуть, що й усе. 

Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну. 

Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою.  Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. 

Борис Троянда – один з відступаючих через Десну. 

Левко Півторак – полковник, син Платона Півторака. Видатний воїн зі слів діда 
Платона.

Демид – син Савка, його огнем печи, на шматки ріж, ну не одступить.


Збільшити або зменшити шрифт тексту :

середа, 22 березня 2017 р.

Твір по картині Моне «Враження Висхідне сонце» — Моне Клод

«Враження. Висхідне сонце» - картина Клода Моне має особливу значимість для світового мистецтва, оскільки її назва — слово враження по — французькому звучить як «імпрессіон» — не тільки поклало початок новому, яскравому стилю в живописі, але й дало йому своє ім’я

Дійсно, картина Моне — це не сюжет, не історія, не замальовка з життя, які завжди були традиційними темами мальовничих полотен. Картина Моне — це дійсні враження: чітке, конкретне враження самого художника, відбите на полотні, і враження, що народжується в глядача, що дивиться на картину

З одного боку, К. Моне вклав у цю картину яскраві дитячі враження, отримані в дитинстві, проведеному в Гаврі, на березі моря. З іншого, художник малював цю картину з натури, в одному з найстарших французьких портів, прагнучи передати найтонші переливи світла, що міняв контури предметів

На картині зображений схід сонця в порту. Величезна куля яскраво — жовтогарячого кольору ще не набрала повної сили, щоб освітити все навколо, тому її вистачило лише на широку жовтогарячу смугу — своє відбиття в морських водах. При цьому відбиття художник малює широкими, потужними мазками — від цього виникає враження, що вона тремтить на хвилях

Сам порт ледь угадується в густому ранковому тумані завдяки щоглам кораблів і високим навантажувальним кранам. При цьому, відбиття у воді всіх будов порту теж губляться в тумані й тремтять на воді, у результаті чого губиться відчуття реальності: де ж зображення дійсне, а де — відбите. Чітко видні тільки човни з рибалками на передньому плані

Картина «Враження. Висхідне сонце» була представлена на першій виставці «Анонімного суспільства живописців, художників і граверів», очолюваного на той час молодим французьким художником К. Моне. Вона мало кого залишила байдужим: хтось захоплювався, хтось дивувався, а хтось відверто покритикував. Як би те не було, картина стала програмною й в історії імпресіонізму, і світового живопису в цілому.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Твір на тему:"Навіщо нам емоції?"

Емоції нерозривно пов'язані з усією діяльністю людини: і з задоволенням наших нижчих вітальних потреб, і зі спілкуванням, і з навчанням, і з творчістю. Важко навіть уявити собі, що людина може їсти не відчуваючи при цьому ніяких емоцій, навпаки він вибирає саме ту страву, яка не тільки вгамує її голод, а й викличе у неї масу приємних позитивних емоцій. Не кажучи вже про те, скільки різних емоцій у нас виникає при спілкуванні з коханим або навпаки - люддиною.яка нам не довподоби. Багато психологів навіть розглядали емоції, як важливу мотивуючу чинність, яка детермінує діяльність людини з перших місяців її життя. Адже ми завжди з великим задоволенням робимо те, що приносить нам радість. Таким чином, емоції роблять значний вплив на свідоме регулювання нашої поведінки, тобто на вольові процеси. Причому емоції можуть як послабити, так і зміцнити волю людини. Також від емоцій залежить працездатність і бажання людини працювати: наснагу людині "море по коліно", і навпаки байдужа або негативно налаштована людина не володіє такими здібностями. Отже, що б ми не робили, не думали, не говорили - все так чи інакше пов'язане з емоціями, оскільки вони, будучи суб'єктивною формою вираження потреб, є безпосереднє переживання людиною життєвого сенсу всіх ситуацій і явищ зовнішнього і внутрішнього світу.

Емоційний світ людини надзвичайно різноманітний. Існує безліч відтінків позитивних і негативних емоцій. Одні події у нас викликають захоплення, інші навпаки відразу. Наші емоції, почуття і настрої роблять життя яскравим і насиченим, надають йому фарб, без яких воно було б занадто сірим і сумним. Емоції здатні лише за кілька секунд змінити поведінку людини. Варто тільки згадати ту раптову всеосяжну радість, яка охоплює нас, коли несподівано ми дізнаємося яку-небудь гарну новину. Емоції здатні змінювати ставлення людини до себе і до інших людей. Залежно від почуттів, які ми відчуваємо, ми дивимося на світ "крізь рожеві окуляри" чи бачимо все "в чорному світлі".

Таким чином, тільки в єдності інтелектуальної та емоційної сфер, перша з яких відповідає за відображення об'єктивних умов діяльності, а друга - за відображення суб'єктивної значущості цих умов, досягається кінцева мета діяльності, яка полягає у задоволенні потреб. Не дивлячись на те, що часто емоції беруть гору над нами в самі невідповідні моменти, що тільки наші почуття приносять нам стільки горя і нещастя, саме емоції надають справжній смак життя, роблячи його більш яскравим, барвистим і насиченим. Нехай причина багатьох наших лих, хвороб криється в надмірній емоційності і чутливості, нехай емоції заважають нам іноді приймати правильні, адекватні рішення, все ж людина багато чого б позбулася, не будь у неї емоцій. Як, напевно, сумно виглядав би світ без любові, радості, всеосяжного захоплення. І як, напевно, нудно було б жити без імпульсивних, необдуманих вчинків, які часом роблять життя тільки цікавішим, чи не так?
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Твір на тему: «Я обираю тверезе життя»

Тверезість належить до найкращих природних якостей людини, яка важлива не тільки особисто для неї, але й для її сім’ї і в цілому для суспільства. Тверезість – це збереження чистоти розуму, чистоти серця від поганих помислів та вчинків, це спроможність бачити світ ясними очима. Тверезість в першу чергу забезпечується відмовою від стереотипів про необхідність алкоголю у житті людини.

Сьогодні існує багато організацій та громадських об’єднань, які, усвідомлюючи критичний стан сучасного суспільства, пропагують тверезий спосіб життя. Такі організації лише пропагують, але нікому не нав’язують тверезий світогляд, тому вибір залежить виключно від кожного з нас.

Сьогодні кожна людина має право отримувати правдиву інформацію при шкоду алкоголю і спроможна зробити свідомий вибір на користь тверезого і здорового образу життя. В сучасному суспільстві вживання алкоголю несумісне з повноцінним існуванням. Алкоголь руйнує сім’ї, підриває суспільні відношення і є основною причиною деградації людини і суспільства.

Тверезий стан і тверезий світогляд сьогодні вважається однією з найголовніших цінностей у житті людини. Тверезий образ життя є єдиною альтернативою запрограмованості наших сучасників на необхідність вживання алкоголю. Тверезе повсякдення, тверезі свята і тверезі застілля – це набагато корисніше, ніж регулярне отруєння алкоголем і п’яні застілля, які складають хибний образ найкращого проведення часу. Міцним фундаментом, на якому ґрунтується тверезницький дух, з якого починається відродження нації, є особистий приклад тверезого життя кожного з нас.

Внести свій вклад в оздоровлення сучасного суспільства має змогу кожна людина, яка тверезо живе і яка не допускає пригощання алкоголем інших, бо вона має тверезий світогляд. Кожна людина, яка має до цього прагнення і готова діяти в цьому напрямі, повинна робити це особистим прикладом, а також переконанням і роз’ясненням.

Люди, які звикли то тверезого життя і тверезого оточення з самого дитинства, будуть завжди більш здоровими і більш щасливими, а тому і більш цінними для нашого суспільства. Саме тому важливо не тільки самому відмовитися від алкоголю, а й тверезо виховувати своїх дітей, не забруднювати з ранніх років їхню свідомість шкідливими звичками.

Наше покоління, наша молодь повинна вчитися не спокушатися, а в разі потреби і свідомо протистояти усіляким впливам, бо тверезість – це запорука нашого щасливого життя, запорука нашого щасливого майбутнього та майбутнього тих, хто знаходиться поряд з нами. Тому я свідомо обираю тверезе життя і закликаю інших якомога скоріше відмовитися від шкідливих звичок.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

понеділок, 20 березня 2017 р.

Твір на тему:"Як я доглядаю за тваринами"

Домашні тварини є у багатьох людей. Це не просто прикраса для дому , вони наповнюють житло чистою, новою енергією , відволікають від сірих буднів і завжди радують свого господаря любов’ю . Дуже приємно повертатися додому , знаючи , що вдома на тебе чекає вірний друг.

Я дуже люблю тварин , особливо кішок. Вони мені подобаються своєю грацією , красою , розумним поглядом . Кішки володіють магією заспокоєння і розслаблення. Коли вони гурчать , відразу стає спокійно і тепло , хочеться замотатися в плед , забрати з собою кішку, і провести цього блаженстві залишок свого життя.

У мене вдома є два кота , кішка і кошеня . Я за ними доглядаю , а вони платять мені своєю любов’ю і вірністю. Вони дуже красиві і пухнасті.

Вчені стверджують , що кішки живуть інстинктами. Я так не вважаю. Мої коти всі різні , кожен має свій характер , свою манеру поведінки . У цьому вони дуже схожі на людей.

Самого старшого кота звуть Кузя . У нього довга густа шерсть сірого кольору , блакитні великі очі . Мені його подарували на день народження , він став першим домашнім тваринам , яке оселилося в нашому будинку , тому поводиться як справжній господар.

Кузя любить лежати на підвісній тумбочці , щоб йому було добре видно всю кімнату , і спостерігати , хто , чим зайнятий . Він дуже любить порядок. Цей кіт схожий на добротного господаря – великий , жирний , з довгими вусами , пересувається повільно.

Середнього кота звуть Сеня . Його я підібрала на вулиці – якийсь бездушна людина викинув зовсім маленьким кошеням. Мені стало його шкода , я принесла його додому. Спочатку всі домочадці були проти – особливо Кузя . Але викидати назад його ніхто не збирався, і так у нас з’явився ще один кіт.

Сеня – це повна протилежність Кузі. Він маленький , верткий , грайливий . Він часто краде мої речі і грає ними. Але в той же час він залишається добрим і вірним . Напевно він пам’ятає , як його врятувала .

Кішку звати Анфіса . Її ми забрали у бабусі , так як вона вже не могла за нею доглядати. Кішка ця – справжня леді. У неї чорна пухнаста шерсть , великі зелені очі . Рухається вона граціозно , дуже любить доглядати за своєю зовнішністю і постійно чепуриться . У Анфіси своєрідний характер: вона з домочадцями ласкава , а от чужого поїсть навіть вкусити.

Ну і самого молодшого кошеня , по кличці Персик , народила Анфіса . Він ще дуже маленький , тільки пізнає кімнату , але вже всі його дуже люблять.

Мої домашні тварини – найкращі і красиві , я їх дуже люблю і вони мені відповідають тим же.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...
Loading...