Loading...

четвер, 24 травня 2018 р.

Твір до ЗНО: Що ж мотивує нас до дії більше - віра в себе чи впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців?

У кожного з нас - безліч різноманітних справ. Виконуючи складні завдання, ми і покладаємося всі на власні сили, і сподіваємося, що поруч є люди, які порадять і допоможуть.

Твір до ЗНО: Що ж мотивує нас до дії більше - віра в себе чи впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців?

Я вважаю, що найбільше мотивує нас до дії впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців.

По-перше, саме ці найближчі люди знайдуть слова підтримки у потрібну хвилину, підкажуть та порадять. Вони будуть близько, коли вам буде сумно, вони зігріють, коли буде холодно, вони знайдуть у вас силу і змусять продовжуватися боротися , навіть тоді, коли ви думаєте що сил вже немає.

Прикладом може слугувати історія моєї сім'ї.Тут завжди підтримують один одного. Що б не сталося, я впевнений, що мене оточують надійні люди, і, куди б я не впав, мене завжди спіймають і підтримають. Коли я беру участь в змаганнях, чи конкурсах всі друзі й рідні вболівають за мене.Вони щиро радіють, коли я займаю призові місця. Моя перемога — це і їх перемога також.На мою думку, саме фактори підтримки дають тобі впевненості долати всі перешкоди.

По-друге, якщо у тебе є підтримка, то ніяких ворог тобі не страшний. Що б то не було ти завжди знаєш , що є людина, яка не тільки думає за тебе , але й підтримує у важких ситуаціях.

Прикладом з літератури може слугувати новела "Момент" Володимира Винниченка. Хоча тут зображається історія кохання - світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя. Проте саме в цій новелі показана справжня підтримка на фоні сліпого кохання. Перебігаючи кордон герої не тільки морально підтримували один одного, але й фізично, мимоволі захищаючи від куль. Тільки з такою впевненістю вони змогли подолати цей кордон, перемогти смерть.

Отже, найбільше мотивує до дії впевненість у підтримці друзів, рідних, однодумців.Без підтримки рідних, багатьом з відомих сьогодні людей навряд чи вдалося б досягти тих вершин, які вони підкорили, навряд чи вони б набрилися впевненості  і були б змотивовані на подвиги.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

середа, 16 травня 2018 р.

Твір на тему: «Що відкрив мені О. Генрі в своїх новелах?»

Новели О.Генрі невеликі за своїм розміром, але надзвичайно цікаві. В кожній з них такий глибокий зміст, кожна зачаровує від початку до кінця. Почавши читати ти все глибше і глибше поринаєш в світ цієї маленької, але такої інтригуючої історії.

Новели щось перевертають в душі, наче хочуть зробити нас кращими, а світ досконалішим. "Останній листок"- новела про боротьбу життя і смерті, про віру, яку не можна вбити, якщо на світі є хоч одна людина, здатна пожертвувати собою в ім" я спасіння іншого. І останній листок буде там, за вікном, вселяючи віру. Про зорі, які можна побачити навіть вдень на дні колодязя новела "Кімната  на горищі". Навіть маленька, тісна та темна кімната може стати центром Всесвіту, коли лежачи на старому ліжку дивишся в єдиний отвір в стелі, ти бачиш зорі, які звабливо миготять десь так високо і так близько! А скільки гумору в новелі "Вождь Красношкірих"!

Так весело читати, спостерігаючи за викрадачами-невдахами,які зі злих розбійників перетворилися в жертв непосидючого ,але дуже винахідливого хлопчика.
Дуже інтригуючою є новела "Поки чекає автомобіль'',знайомлячись в парку з однією людиною, дізнаєшся ,що вона зовсім не та, за  кого себе видавала.

" Дари волхвів" - новела про велике кохання, закохані віддали найдорожчі, як вони думали, скарби, аби потішити один іншого на Різдво, але найбільшим скарбом, яке подарували їм волхви, це була їхня щира, справжня любов. Адже любити -це і є жити один для одного.

Що ж відкрив у мені О.Генрі? Та просто,треба бути небайдужою людиною,жити по совісті, любити людей і попри всі негаразди рухатись вперед, просто -робити добро.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Твір на тему: «Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються» - Леся Українка «Лісова пісня»

Життя і мрія - нерозлучні супутниці, бо жити без мрії- це перетворити життя в бездушне існування, але ж як часто прекрасні мрії розбиваються об сувору реальність, ім'я якій - життя.
В драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" красуня Мавка покохала простого хлопця, але від прекрасного почуття лишилось лиш згорьоване серце і чарівна музика Лукашевої сопілки.

Мавка прокидається від довгого зимового сну від звуків чарівних, здається сама весна співає!
Серце красуні вже готове до кохання, Лукаш лиш зачепив струну. Лісова дівчина, в якої немає душі,але є добре та любляче серце прокинулась не тільки від зимового сну, вона покохала, не знаючи що це, та лиш кохання будить нас зі сну.

Та небезпечно лісовичці кохати звичайного сільського хлопця, бо життя в суспільстві зовсім не таке , як серед природи.Крім лісу Мавка нікуди не виходила, на лісовій поляні вся її сім"я.

"Березу ти сестрою називаєш? Хто ж ти така?", "Я- Мавка лісова"


Дівчина мріє жити життям коханого, без кінця слухати звуки сопілки і кохати, кохати
"Як солодко грає, як глибоко крає , розтинає білі груди, серденько виймає"
Та скільки б Лукаш не блукав по лісу, треба повертатись до звичного життя, але в цьому житті не має місця Мавці лісовій "Що ж мені суджено щастя чи мука?" запитує Мавка у свого серця. А щастя і мука завжди поряд. Любов народжується в щасті, та помирає в страшних муках. Та змінився Лукаш і іскра кохання згасла, а в Мавки ще більше розгорілась.Та на жаль не всі мрії збуваються і там де народилося кохання, лишається лиш дим й осінній вітер. Лиш тінь лишилась від царівни лісової, перетворилась красуня у вербу з сухим листом,та серце так і залишилось живим.Якщо там є хоч іскра кохання, воно не вмре, а буде вічно жити.

Білою шапкою ліг сніг на голову Лукашу, а він сидить під деревом,біля тої в якої тіло він забрав, але любов лишив на вік І тепер вічно буде звучати музика кохання,вже не для них, але для тих, які прийдуть сюди цю музику почути. На жаль, не завжди життя і мрія в згоді й гармонія кохання не завжди є в природі, та поки є душа, ми будем вічно жити,надіятись, страждати і кожен день любити.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

середа, 2 травня 2018 р.

Твір на тему: «Казка життя людства – вимисел чи реальність»

Чи реальна казка життя? Що ж, не для кожного вона стала реальністю. Але змінити це ще можливо. Допоки ми сидимо у густому лісі, і турбуємось тільки про те, щоб дожити до наступного дня, то нам ніколи не бачити сонця. Але навіть устати, і піти у ліс стинаючи гілки на дорозі - -ще не значить дістатися казки.

Дорога до казки ніколи не буває прологим, широким шляхом. Звісно, ти можеш обрати казку, до якої ішли інші люди, до якої протоптано шлях. Але дивись,щоб це не виявилась просто звіряча стежка. Проте навіть дійшовши чужими слідами до чиєїсь казки немає гарантії, що ти не потрапиш лиш до більш густого лісу.

І лише не здаючись, ідучи незвіданими, проте саме Своїми шляхами, плекаючи і несучи свою мрію крізь гущу лісу до останнього подиху можна досягти по-справжньому твоєї, і по-справжньому Казкової Казки.

Й лише для тих, хто пройшов увесь цей шлях, казка і дійсно може стати самим життям.

Збільшити або зменшити шрифт тексту :

вівторок, 1 травня 2018 р.

Твір на тему: "Прекрасне в житті та мистецтві"

Естетичне почуття це один із найскладніших видів духовного переживання. Воно не є вродженим, а формується і розвивається в процесі людської діяльності. Важлива роль у формуванні естетичного почуття належить мистецтву. Між мистецтвом і прекрасним існує тісний зв'язок.

Що може бути прекрасним? Прекрасною може бути людина, природа, будь-яка річ, прекрасним може бути і твір мистецтва.

Краса людини включає будову її тіла, риси обличчя, поведінку і духовний світ. Кожна раса по-своєму уявляє собі красу людини. Індійці, наприклад, білий колір шкіри вважають некрасивим. На картинах африканських художників чорти — білі. Отже, краса людини має відносний характер, її конкретні прояви визначаються расовими і національними особливостями. У кожну епоху з'являються відповідні моделі людської краси. В епоху палеоліту моделлю жіночої краси була Венера Мілоська. В епоху матріархату художники гіпертрофували статеві ознаки жінки. В епоху патріархату люди прикрашали своє тіло орнаментом, зубами і кігтями диких звірів, металевими браслетами. Усі ці прикраси свідчили про хоробрість і багатство людини. Як бачимо, уявлення людей про красу має конкретно-історичний характер. Однак не все красиве є прекрасним. Людина може бути зовні красивою, але духовно убогою, морально потворною, або зовні некрасивою, а духовно багатою, морально досконалою. Герой роману В. Гюго "Собор Паризької богоматері" Квазимодо зовні некрасивий, але благородний, добрий, безкорисливий.

Змінювалося ставлення людини до природи. У той час, коли люди займалися лише полюванням, на картинах художників героями були тварини (олені, бізони). З появою землеробства художники звернули увагу на красу неба, сонця, землі.

Мистецтво відтворює як прекрасні предмети та явища, так і потворні. Прекрасні Прометей, Гамлет, прекрасними художніми типами, а не людьми, є й герої роману Гоголя "Мертві душі" Собакевич, Коробочка, Плюш-кін. Прекрасне в житті — це все позитивне, а прекрасним у мистецтві може бути і позитивне, і негативне.

І. Франко писав, "що для поета, для артиста нема нічого гарного ані бридкого, прикрого ані приємного, доброго ані злого... Все доступно для його творчості... Не в тім, які речі, явища, ідеї бере поет чи артист як матеріал для свого твору, а в тім, як він використає і представить їх, яке враження він викличе при їх помочі в нашій душі, в тім однім лежить секрет артистичної краси. Грецькі фавни і сатири можуть собі бути, які хочуть бридкі, а проте ми любуємося ними в скульптурі. Терзіт і Калібан погані, брудні і безхарактерні, а проте ми говоримо: ах, як же чудово змальовані ті постаті! Гоголівські фігури, такий Хлестаков, Сквозник-Дмухановський, Ноздрьов, Плюшкін і т. ін., певно, не взірці ані фізичної, ані моральної краси, а проте вони безсмертно гарні артистичною красою".


Середньовічні філософи прекрасним вважали аскетичне, божественне. В естетиці Відродження прекрасне визначали як гармонію матеріального і духовного, людини і навколишнього світу. Художник, архітектор, письменник, музикант і вчений Леон Баттиста Альберті у трактаті "Про архітектуру" писав: "Краса є строга гармонія всіх частин, об'єднаних тим, чому вони належать, — така, що ні додати, ні відняти, ні змінити нічого не можна, аби не зробити гірше. Велика ж і божественна річ, здійснення якої вимагає всіх сил мистецтва і обдарованості, рідко коли навіть самій природі дано витворити щось цілком довершене й у всіх відношеннях досконале".

Для мистецтва Відродження краса людини — це гармонія досконалого тіла і душі.

На думку Іммануїла Канта, прекрасне те, що пов'язане з нашою волею, те, що ми надаємо життю своєю діяльністю, "краса є форма досконалості предмета, оскільки вона сприймається без уявлення мети". Краса зумовлена тільки формою, а не змістом. Особливу увагу Кант приділяв естетичному судженню, яке базується на грі розуму, силі уяви і має суб'єктивний характер. Кант вважав, що прекрасне не можна пояснити логічно і, отже, науки про прекрасне нема, є тільки критика прекрасного.

Прекрасне має об'єктивно-суб'єктивний характер. Там, де немає людини, нема і поняття про прекрасне. Австрійський філософ Р. Фішер писав, що краса є предметом для нас і станом нашого суб'єкта, вона стан і наша дія.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

четвер, 19 квітня 2018 р.

Твір на тему: "Наскільки важливим є дотримання правил співжиття в суспільстві?"

Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.

Сім’я – це також частина суспільства. Проблема сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного персонажа.

Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина» стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом драматичними.

Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :