Loading...

четвер, 19 квітня 2018 р.

Твір на тему: "Наскільки важливим є дотримання правил співжиття в суспільстві?"

Уміння дотримуватися правил співжиття у суспільстві – це та риса, яка робить людину привабливою. Цьому корисному умінню в хороших сім’ях дітей навчають змалечку, тому здається, що це не так уже й складно. Це дуже важливо і, дійсно, не дуже складно, якщо ви – людина щира і відкрита. Якщо навчилися не лише самі говорити, а й уважно вислуховувати співбесідника.

Сім’я – це також частина суспільства. Проблема сімейних стосунків розкрита у творі І.Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Родинні сварки, суперечки зробили цю сім’ю справжнім посміховиськом, стали причинами духовної роз’єднаності в родині, отруїли життя кожного персонажа.

Натомість, у повісті О.Кобилянської «Людина» стосунки між персонажами показані високими, моральними, хоча й часом драматичними.

Співжиття у суспільстві вимагає від кожного дотримання єдиного принципу: ставитися до людей так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Хороша поведінка не повинна бути штучною, награною, а навпаки – природною і щирою, виходити від душі. І треба зажди пам’ятати просту істину: ніщо не коштує нам так дешево і не ціниться так дорого, як проста ввічливість.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Твір на тему: "Чи можуть із часом селфі замінити родинні фото"

Люди фотографувалися і робили альбоми для родини. Але, як із часом появилися телефони і на них можна було робити селфі то люди почали менш звиртати уваги на те щоб робити родинні фото. Навіть змалечку дитині, купляють планшет або телефон. І вже в такому раньому віці починається ера селфі.

Сімейна фотозйомка може зникнути через моду на селфі. Більшість молодих людей набагато частіше роблять селфі чи фото з друзями на вечірках, прогулянках, у школі, на роботі ніж знімки з батьками. Крім того, якщо переглянути акаунти друзів, знайомих, то знімки селфі частіше публікуються в соціальних мережах, ніж сімейні фотографії.

Більшість моїх друзів зізналися, що не фотографувалися зі своєю сім'єю богато років. Також є дослідження що чим старшими стають молоді люди, тим менше вони фотографуються зі своїми батьками. А деяки заявили про те, що ніколи не опублікують сімейну фотографію в соцмережі, оскільки вважають її занадто недоречною чи вкрай особистою.

Я вважаю, нажаль, що це сумна реальність - те, що одного разу літні сімейні фото стануть раритетом.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

вівторок, 20 березня 2018 р.

Твір на тему: "Що відрізняє ліричного героя А.Рембо від героя П.Верлена?

Поезiя Рембо - незвичайна, вона вражає динамiчнiстю та строкатiстю. 
А. Рембо усвідомлював свій шлях у поезії як «вічне блукання й поривання у не¬трях духу». Усе, що йде ззовні (узвичаєні норми моралі або універсальні «закони ро¬зуму», «здоровий глузд» тощо) він сприймав як нестерпні пута, що заважають пору¬хам його душі й тіла.

Наприкінці 1871 року Рембо переходить на позиції символізму. Він вважає, що завдання поета полягає в тому, щоб бути провидцем, пророком, посередником між людьми та позареальним світом. Щоб стати таким посередником (медіумом), почути і передати потойбічні голоси, Рембо намагається звести до мінімуму участь розуму в процесі творчості. Він наполягає на тому, що поет повинен бути Прометеем. Поезія мусить активно втручатися в життя, йти попереду його. Будувати «матеріалістичне майбутнє» може лише той митець, який досяг «стану віщуна, провидця». На його ду¬мку, висловити невисловлюване, виразити ірреальні таємниці буття можна було лише образами-символами — туманними, багатозначними і завжди незрозумілими.
Яскравими зразками символістської лірики Рембо є вірші «П'яний корабель» (1869-1871) і «Голосівки» (1871).

Вірш «П'яний корабель», написаний поетом у 15-річному віці, — перший твір, створений згідно з традиціями «об'єктивної поезії», в якій, за Рембо, «не поет думає, а його думають». Це один з найдинамічніших, найекспресивніших творів світової лі¬тератури. У вірші йдеться про корабель, що втратив керування й носиться в безмеж¬ному океані, шукаючи порятунок, щастя, любов, красу. За своїм змістом вірш є уні¬версальним. Деякі побачили в ньому віддзеркалення бунту проти утилітаризму, інші — твір, у якому поет прогнозує своє майбутнє, дехто проводив аналогії з подіями.
Паризької Комуни і т.п. Немов людина, що втратила життєві орієнтири, зневірилася, втомилася шукати сенс буття, «п'яний корабель» без керма і без вітрил, без капітана і моряків загубився серед хвиль безмежного океану, йому загрожують рифи, скелі, він неминуче зіштовхнеться з ними і, розтрощений загине, так і не побачивши рідний беріг, який зник за обрієм давно і назавжди.

Отже, у вірші «П'яний корабель» ліричне «я» — це «я» корабля, який став віль¬ним від керма та екіпажу і мандрує безмежними просторами океану, кидаючи виклик стихіям
Коли шумливого я збувся екіпажа,
По волі Рік я мчав, куди я лиш бажав.
Саме відчуття цього сп'янілого від необмеженої свободи, незабутніх вражень і почуттів корабля («украй терпка любов мене п'янила в морі») передаються автором. Рембо знаходить яскраві, свіжі слова для створення несподіваних образів, фантасти¬чних морських пейзажів, використовує своєрідну, непоетичну лексику, сміливо вжи¬ває просторіччя.
«П'яний корабель» — це символ визволення від звичайного життя та усталено¬го бачення світу. Водночас цей образ символізує собою бунтарську й бентежну душу поета, що прагне звільнення, рветься на пошуки нових вражень та відкриттів, хоче жити за принципами нової свідомості.
Виникають також асоціації з мандрівним життям самого Артюра Рембо — не¬втомного блукача світом, що бажав пізнавати ніколи й ніким не пізнане. Цікаво, що на час написання «П'яного корабля» Рембо ще не бачив моря. Багатство та виразність образів, багатомірність символіки, правдивість і природність картин свідчать про те, що пророчі експерименти Рембо були небезпідставні.
Я бачив, як шумлять драговини та верші,
Де в комишах гниє морський Левіафан
Як падають у штиль гігантські хвилі перші
Як даль врізається в бездонний океан
Я сонце споглядав у пострахах містичних
Що зблисло згустками фіалкових промінь
Буруни злі немов актори драм античних
Віконничий свій дрож котили в далечінь
Проте у фіналі вірша «п'яний корабель» постає втомленим та знесиленим від бурхливого й жорстокого життя, самотнім, відкинутим і забутим усіма.
У бухтах спутаний весь травами морськими,
Я шквалом кинутий, де й птиці не знайти,
Звідкіль ні монітор, ні парусник не здійме.
Розбитий мій каркас, сп'янілий від води...
(Переклад М. Терещенко)
Він більше не може повернутися до своїх шалених мандрів і живе лише спога¬дами, однак ні про що не шкодує і знає, що ніколи б не міг повернутися до колиш¬нього спокійного та узвичаєного існування.
Таким чином, в зачарованості Рембо, якого Поль Верлен назвав «подорожнім у черевиках, підбитих вітром», вільним життям волоцюги-мандрівника водночас міс¬тяться роздуми про виснажливу за такої волі безпритульність без керма та вітрил, що врешті-решт заводить у тупик Жага свободи, захоплення стихією моря і в той же час страх перед нею, усвідомлення своєї внутрішньої відчуженості від усього оточуючо¬го, сталого, стабільного — все це втілилося в маленькій «одіссеї» Артюра Рембо.
Але навряд чи така доля виглядає жалюгідною, адже п'янка мить свободи іноді дорожча за цілу вічність у рабській покорі та в полоні загальноприйнятих звичаїв. І «корабель» Артюра Рембо має право пишатися своїм коротким тріумфом. Його неза¬бутнім враженням повнокровного життя стійкості та гордій силі можна по-справжньому позаздрити.
Сонет «Голосівки» побудований як низка асоціацій ліричного героя. Голосні звуки дають імпульс його творчій уяві, викликаючи образи, народжені враженнями від зовнішнього світу і напруженого духовного життя. Так, звук «А» асоціюється у поета з чорним кольором смерті, тління, мухами на смітниках — символом усього віджилого, непотрібного. Звук «Е» пов'язується з білим кольором, прадавньою чис¬тотою льодовиків «І» символізує пурпур, струм крові, бурхливі пристрасті «У» вті¬лює мудрість зеленої природи і водночас людську мудрість «О» асоціюється з синім кольором неба, неземними таємницями і нерозгаданим божественним смислом.
Кольорово-звукові асоціації співвідносяться між собою за принципом контрас¬ту чорний — білий (духовна смерть — вічне буття), червоний — зелений (при¬страсть — мудрий спокій). Однак для поета все взаємопов'язано, одне краще віддзе¬ркалює інше.
«Голосівки» вражають своєю динамікою, розмаїттям образів і почуттів, зміна¬ми інтонацій, що допомагає авторові відкрити багатогранний світ людських відчут¬тів, вражень, асоціацій. Експерименти А. Рембо продовжили наступні покоління сим¬волістів, шукаючи таємничий зміст у царині звуків і дивовижних образів.
Найважливіша праця символістського періоду творчості Рембо — книга віршів у прозі «Осяяння» (1872-1873). Верлен назвав «Осяяння» «феєричними пейзажами». У творах цієї збірки Рембо не розповідає, а лише натякає, добираючи метафори на основ складних зорових асоціацій, створюючи фантастичні образи, які вражають, приголомшують.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

Твір на тему: «Як відшукати свій шлях у житті»

На початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? При цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості.

Дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. Та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. Але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.

Ще Оскар Уайльд, видатний англійський письменник, сказав: «Ціль людського життя — самовираження. Проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». Дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. На жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. Та так не буває і не може бути. Просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують.

Особисто я впевнена, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. Омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини.

Щодо мене, то я вже давно визначилася стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. Я обрала для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. Я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. Моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. Це дуже важливо, коли тебе розуміють. Я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів.

На мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. До цієї думки буде доречним вислів Генріха Давида Торо: «Якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».

Варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. Можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

пʼятниця, 23 лютого 2018 р.

Твір на тему: "Від молоді залежить майбутнє України"

Важко уявити собі сучасну людину, яка живе поза суспільством. Кожному хочеться бути затребуваним, почутим, зрозумілим. Які б матеріальні блага не манили людину, все-таки найвищою цінністю залишається визнання суспільством його потрібності. Коли втрачається відчуття корисності та потрібності своєї праці, будь то навчання, фізичної або інтелектуальної діяльності, людина втрачає сенс життя. Відчувати себе впевненим і значущим допомагає родина. Здавалося б, такий маленький замкнутий колектив, а яку основоположну роль він відіграє в долі кожної людини. Саме сім’я формує ті цінності, які визначають майбутнє людини. Саме сім’я вселяє впевненість, що ти не самотній, що в тебе вистачить сил і терпіння для вирішення будь-яких проблем. Саме сім’я виховує ставлення до суспільства, до країни, в якій ти живеш. Що додає сили сім’ї, що допомагає вистояти у важкій життєвій ситуації, підставити плече кожному члену своєї родини? Звичайно, впевненість у завтрашньому дні, переконаність у тому, що шлях, обраний країною вірний, а сім’я – є основа для розвитку і процвітання. Якщо кожна окрема людина відчуває причетність до долі своєї Батьківщини, то встановлюється тісний і незримий зв’язок, який сприяє процвітанню і благополуччю країни. Зв’язок цей має бути обопільним. Кожна людина повинна відчувати підтримку своєї сім’ї з боку держави, але й країна повинна бути впевнена, що її громадяни живуть в оточенні міцної та надійної сім’ї, яка завжди буде опорою в будь-яких починаннях.

Політика моєї країни щодо сім’ї сьогодні дає мені всі підстави з упевненістю дивитися в завтрашній день. Турбота держави про дітей, про багатодітні сім’ї, про молодих батьків, про пенсіонерів і про багато іншого, переконують у тому, що соціальні програми в нашій країні сьогодні є пріоритетними напрямками по відношенню до багатьох інших напрямків державної діяльності. Але навіть не тільки це вселяє впевненість у завтрашньому дні. Адже майбутнє моєї сім’ї залежить не тільки від матеріального благополуччя, а багато в чому і від сприятливого клімату в суспільстві. Впевненість у завтрашньому дні моєї сім’ї безпосередньо залежить від становища України у світовій політиці, від того які цінності вона буде захищати і виховувати у своїх громадянах.

Останнім часом багато уваги приділяється національній самосвідомості, повазі до своєї країни через повагу до пенсіонерів, батькам, громадянам своєї країни за її межами. Величезна увага приділяється реалізації різних національних програм і проектів, пов’язаних з творчістю, спортом, патріотизмом. Все це свідчить про те, що своє майбутнє країна бачить в тому, щоб нація була здоровою і міцною. Як можна в такій ситуації усуватися від своєї країни? Безумовно, процвітання України в цілому буде запорукою процвітання кожної окремої сім’ї, і моєї зокрема. Усвідомити це дуже важливо кожному члену суспільства, кожній окремій сім’ї. Тільки в єднанні всього народу сила і процвітання держави.

Але людина самотня, що не має коренів, не може зрозуміти цієї важливої думки. Виходить, що початок у всьому дає сім’я. Усвідомивши відповідальність за свою сім’ю, людина усвідомлює особисту відповідальність за те, що відбувається в країні. А коли держава відчує таку зворотний зв’язок, то всі програми, здійснювані владою, будуть спрямовані на задоволення різнобічних потреб громадян своєї країни. Встановиться то взаємовідношення і порозуміння  між країною і народом, яке кожному дозволить з упевненістю сказати: майбутнє моєї країни – це моє майбутнє, це майбутнє моїх близьких. Сьогодні жити в Україні можна впевненіше і спокійніше, ніж у багатьох інших країнах. У діях керівництва країни відчувається впевненість і далекоглядність. З багатьох подій Україна виходить гідно, даючи приклад усій світовій спільноті. Це і політичні конфлікти, і світова фінансова криза, і спортивні змагання. Завжди і скрізь Україна демонструє свої прагнення захистити інтереси свого народу. Така країна вселяє впевненість у завтрашньому дні, її майбутнє – це майбутнє кожної окремої людини, кожного громадянина. Я можу планувати своє майбутнє, спираючись на головні цінності нашого суспільства, я можу прогнозувати успішність у розвитку моїх майбутніх прагнень, я можу прагнути до реалізації всіх своїх планів, тому що умови для цього в моїй країні є! Зараз все в моїх руках!
Збільшити або зменшити шрифт тексту :

вівторок, 30 січня 2018 р.

Твір на тему: "Без мови немає народу"

 Якщо очі — дзеркало душі, то мова — душа народу. Навіть у сучасному дуже глобальному світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. Таким же великим співтовариством є і народ. Але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними. Однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. Більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.

У всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. Михайло Коцюбинський, Іван Франко, Леся Українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу України і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. Ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями. Звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.

Варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. Щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. Довгий час Україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. Вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди. Думається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ України.

Кожен народ іноді стикається з дуже складними періодами у своїй історії. Щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. Звичайно, таким фактором об’єднання є і мова. Завдяки їй народ України зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.
Збільшити або зменшити шрифт тексту :